Вже вечір засвічує зорі і гори стоять в тишині.
Пливу по життєвому морю, і сумно на серці мені.
Що час пролітає так скоро. Роки за роками летять.
Недавно ходили ми в школу. А вже на висках тридцять п'ять.
Кружляє зима в заметілі. Сніжинки, як мрії летять,
Тривоги, розлуки похмілля. А вже на висках п'ятдесят.
Вже діти дорослі є внуки. Постаршало місто, село,
Не можемо тільки збагнути, коли це так швидко пройшло.
Лиш радість на серце лягає, що віра в Ісуса в нас є.
І світло в душі моїй сяє. Ісус це майбутнє моє.
***
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мне кажется , я стал для вас чужой . - Николай Зимин Не знаем мы , что будет впереди .
И сколько ждет несбыточных желаний , -
Хочу я , чтобы в жизни на пути
Хранила нас любовь от расставаний .
Чтоб больше мы не думали , друг мой ,
Что жизнь с ее колючками , шипами ,
Разрушит нашу чистую любовь
Под этими святыми небесами ...
Хоть не все святыни... - Варвара Скобарка Слово "умёты" в данном контексте не подходит, а то, которое я употребила, эмоционально выражает отвержение всякой нечистоты...
